СУМЩИНА ВШАНУВАЛА ПАМ'ЯТЬ ЖЕРТВ ГЕНОЦИДУ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Жителі Сумщини разом з керівниками області біля обласного Меморіалу в селі Піски Буринського району взяли участь у скорботних заходах, приурочених до 86-ї річниці Голодомору

«Сьогоднішня російська агресія проти нас – це продовження іншими методами тієї самої політики на знищення України, яку Москва впроваджувала в 30-і роки минулого століття. Нам потрібно знову доводити свою міць, силу, єдність та готовність продовжувати боротьбу за світле майбутнє рідної країни. Ми готові протистояти усім викликам, відстоювати мир і розбудовувати Україну», – зазначив Іван Боршош.

Також на заходах був присутній автор і керівник проекту «Меморіал пам`яті жертв Голодомору 1932-33 років» у с. Піски та автор книги «Україна - 1933: кулінарна книга. Пам’ять людська» Микола БОНДАРЕНКО, який зазначив, що Сумщина – серед областей України, що найбільше постраждали в роки Голодомору.

«Цей Меморіал я називаю «Жнива скорботи». Я завжди говорю, що пам'ять про страшну трагедію потрібна нам, а не тим невинно убієнним людям, яких огорнула сира земля. Історія навчає людей, адже коли ми її забуваємо, то минулі події можуть знову повернутися і нагадати про себе. Не потрібно питати по кому б’є дзвін пам’яті та скорботи, він б’є по кожному з нас. І нам потрібно про це завжди пам’ятати, аби це жахіття не повторилося»,  – говорив Микола Бондаренко.  

Вшанувати пам'ять земляків, закатованих голодом, до Меморіалу традиційно прийшли жителі с. Піски, сусідніх населених пунктів.

Місцева жителька Галина РУДЕНКО розповіла, що про цю страшну трагедію дізналася з історій своєї мами:  «Моя мама з 1920 року народження і завжди в дитинстві ми сідали поруч з нею на печі, а вона розповідала нам про ті страшні часи. Говорила, що коли настав голод, то їли все, що бачили: птахів, хом'яків польових, кропиву, лободу, буряк, кукурудзу. Люди падали замертво прямо на вулицях, на роботі в степу, коли рвали щавель у луках. Людей не встигали ховати, їх скидали всіх до ями, на місці якої зараз знаходиться Меморіал». Галина Руденко також розповіла, що найстарша жителька села Варвара МУСІЯКА, якій виповнилося вже 94 роки, передавала добрі побажання усім учасникам мітингу-реквієму і говорила, що зараз головне її бажання – закінчення війни і мирне небо для українців.  

Страшно уявити скільки краси та розуму закопано в українські чорноземи у часи Голодомору. Очевидців тих подій вже майже не залишилося. Але багато було дітей та молоді. Це говорить про те, що генетична пам'ять жива, що ми все пам’ятаємо, і тому наші бійці на сході України тримають оборону, і тому продовжують відстоювати нашу незалежність. 

О 16:00 жителі обласного центру традиційно створили символічний хрест із запалених свічок, у хвилину мовчання згадали своїх рідних, всіх невинно загиблих під час трьох голодоморів. Багато вікон по всій Сумщині у цей день мерехтіли від світла свічок в пам'ять про земляків, чиї душі полетіли в небо в роки голоду і репресій, в роки мук і тортур, в роки нищення нашої нації. 

Довідково. У Сумській області налічується понад 100 місць поховань, понад 300 пам’ятників і пам’ятних знаків жертвам голодоморів.

У селі Піски Буринського району у 30 роках ХХ століття проживало 2140 осіб. Голод 1932 – 1933 років забрав майже дві третини людей. Науковці стверджують, що саме на цьому місці, де зараз створено Меморіал жертвам Голодомору, поховано близько 250 осіб. Усі вони померли від голоду, а не від надуманих радянською владою хвороб.